Володимир ЯЩУК (м. Радивилів). Фотоальбоми і нариси

Залишив помітний слід у літописі Радивилівщини




Час летить невпинно, відносячи в забуття все те, що колись було важливим, визначальним. Сьогодні в Радивилові і районі зовсім мало людей пам’ятають ім’я журналіста Миколи Грицака. А свого часу його публікації в районній газеті «Прапор перемоги» виклика́ли помітний резонанс у наших населених пунктах, у трудових колективах.

Микола Грицак, журналіст, Радивилів

У ці дні йому могло б сповнитися сімдесят. Однак доля відміряла прожити тільки половину – 35 літ. І прожив Микола Грицак їх повнокровно, натхненно, віддаючись як своїм творчим, так і громадським обов’язкам. Був талановитим журналістом, публіцистом, писав гуморески, вірші. Радивилівську (Червоноармійську) районну газету «Прапор перемоги» 70-х – першої половини 80-х років значною мірою формували різнопланові статті, кореспонденції, нариси, художні твори саме М.Грицака. З ним у колективі працювали редактори Федір Поліщук, затим Володимир Садовенко-Черніговський, Антон Лісничий, фотокореспондент Василь Грицайчук, відповідальний секретар Ярослав Пуківський, кореспонденти Олена Кондратенко, Роман Матвіїв та інші.

Народився Микола Федорович Грицак 3 вересня 1949 року в селі Буща Дубенського району. Трудову біографію почав із шістнадцяти літ – був токарем-металістом, токарем на деревообробному комбінаті в Смизі, слюсарем в управлінні нафтопроводу «Дружба». Після служби в армії працював слюсарем-ремонтником і машиністом Прикарпатського управління магістральних трубопроводів на дубенській дільниці.

Захоплювався літературою, пробував у письменстві власні сили. Прагнучи самовдосконалення, поступив у Львівський державний університет імені Івана Франка, на філологічний факультет (заочне відділення). А в 1973 році прийшов на роботу в редакцію «Прапора перемоги» у тодішній Червоноармійськ. Відтоді починається стрімке становлення Миколи Грицака як літературного працівника. Незабаром запропонували очолити відділ листів і масової роботи, а згодом став заступником редактора.

Буваючи в різних кінцях району (здебільшого їздив мотоциклом), Микола Федорович добре знав життя селян, компетентно й зацікавлено писав про їхні проблеми. У відрядженнях народжувалися і теми фейлетонів, гуморесок, публіцистичних нотаток, у яких, мабуть, найбільш повно розкрилися непересічні здібності журналіста, літератора.

Герої публікацій Миколи Грицака поважали його за об’єктивність, зваженість інтонацій у газетних матеріалах.

Однак, звичайно, не все було так безхмарно в його творчій долі. Не все в біографії його, а точніше його батька влаштовувало «власть імущих», адже мав той свого часу зв’язки з Українською Повстанською Армією. Або такий факт. Опинився Микола разом з усім колективом і в центрі конфлікту, який стався в середині 70-х між редакцією і райкомом компартії – журналістів, проти яких розгорнулося затяте цькування, тоді підтримали київський журнал «Перець», всесоюзний журнал «Журналист».

Я приїхав за переведенням на роботу в «Прапор перемоги» наприкінці 1976-го, коли конфлікт іще був свіжим спогадом. Ми товаришували з Миколою, часто бували сім’ями одні в одних удома. Коли моя дружина народила дочку, перебуваючи у своєї матері в Дубровиці (а я саме проходив військову службу), Микола їздив на Полісся з вітаннями від себе і редакційного колективу та подарував дитячу коляску. Микола запам’ятався мені на все життя своєю щирістю, почуттям гумору, товариськістю, готовністю прийти на виручку в складних життєвих обставинах. А ще – глибокою компетентністю у технології підготовки до друку газетних номерів, відмінним знанням української мови. Тож неспроста був призначений заступником редактора газети. Брав активну участь у різноманітних районних заходах, в їх організації.

На жаль, талант Миколи Грицака не встиг розкритися сповна. Він помер від серцевого нападу внаслідок аритмії 13 листопада 1984 року, всього через рік після смерті свого батька, який мав таку ж хворобу. Похований Микола Федорович у Радивилові. Кілька років тому на його могилі встановлено новий пам’ятник.

За десятиліття, що минули, газета “Прапор перемоги” не раз передруковувала матеріали здібного журналіста і літератора, зберігаючи його добрий слід у житті району.

Володимир ЯЩУК, член Національної спілки журналістів України.



Создан 03 сен 2019



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником