Володимир ЯЩУК (м. Радивилів). Фотоальбоми і нариси

 

Мій тижневий книжковий флешмоб

Щодня представляв якусь важливу для себе книгу



Приєднуюсь до книжкового флешмобу, до якого запросила членкиня Національної спілки письменників України Галина Гнатюк (Galina Hnatyuk): упродовж тижня щодня представляти якусь важливу для себе книгу. 
Ця книга - про військового і політичного діяча нашого краю, цього року виповниться 150 літ від його народження. У книзі (видана в Бродах 2011 року, 320 стор., упорядник Vasyl Strilchuk) є і моя стаття «"Вогневий хрест" під Радивиловом».

 

Наступна важлива для мене книжка у флешмобі – збірка оповідань про рідкісні рослини «Дивосил-зілля» талановитого рівненського письменника, лауреата Державної премії імені Лесі Українки Євгена Шморгуна. Це – одна з перших його книг (Київ, видавництво «Веселка», 1980 рік), тематику якої автор продовжив в інших оповіданнях та повістях. 

За творчістю Євгена Івановича стежу вже півстоліття, вчився і вчуся в нього роботі над словом. У 1990-х роках я 7 літ працював (за сумісництвом) під його керівництвом у редколегії при обласній організації Спілки письменників України з випуску книг серії «Реабілітовані історією», вийшло понад 20 книжок. За творчістю Євгена Шморгуна свого часу захистила на «відмінно» свою університетську дипломну роботу моя дочка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Залишилося близько місяця до виборів Президента України. І вже очевидно, що мова йде не стільки про того, хто обійматиме цю посаду, скільки про подальшу долю України. З огляду на це ніколи не зайвим буває зазирнути в історію і переконатися, що українці в боротьбі за свою волю і незалежність ніколи не опускали рук перед труднощами, не мирилися з несприятливими обставинами.
Автор цієї книжки – бродівський історик, у минулому – вчитель на Радивилівщині Дмитро Чобіт, який у 1991 – 2002 роках був народним депутатом України. Отож написав він про те, що дуже добре знає. До речі, як зазначається у Вікіпедії, він – автор документально-публіцистичних книжок «Свистун, або Чи можна політичного банкрута обирати керівником держави» (1999, про Л.Кучму), «Час підлої зради», «Нарцис. Штрихи до політичного портрета Віктора Медведчука» (2001), «Монолітне болото», «Макуха. Штрихи до політичного портрета Блоку Юлії Тимошенко» (2008, у двох книгах - «Фарисеї за роботою» /перше видання - 2006/ та «Юлія Тимошенко»).
На запрошення автора я як давній його колега став редактором книжки «Як проголошували Незалежність України» (#Броди, 2016; 224 стор.).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Цей об’ємистий том на 550 сторінок був випущений у Рівному 2013 року масовим тиражем з нагоди 900-річчя від першої письмової згадки про Клевань. #Клевань – селище за 20 км від Рівного, колись мало статус містечка. Упорядковуючи свої краєзнавчі статті, збираючи матеріали з історії клеванських підприємств та організацій, які допомагали готувати їхні працівники, звертався журналіст #Віктор_Парфенюк (1959 – 2018) до всіх, хто якось міг домогти у створенні книги.

Подзвонив і мені, адже я прожив у Клевані з передшкільного віку до закінчення вузу, з 1957 до 1973 року. Клевань – це особливі для мене спогади. Там навіки залишилися мої батьки і молодша сестра Марія. Там уже поховані й кілька моїх друзів дитинства з нашої вулиці на околиці – Василь Палій, Олександр Бусел, Микола Кучерук, Анатолій Рафальський, а також деякі однокласники.

Ми не були з Віктором особисто знайомі, але я запропонував йому давні знімки. І автор зважив за потрібне використати два з них, а також написав про мене кілька добрих слів. Книга «Клевань. Портрет на фоні епох» Віктора Парфенюка дозволила мені багато чого пригадати, а про дещо й уперше дізнатися. Тому я і вирішив включити її у цей книжковий флешмоб.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У флешмобі – чергова книжка, «Радивилів. Краєзнавчі матеріали» (#Рівне, видавництво «#Волинські_обереги», 2004 рік). Перша моя авторська книжка (на 165 сторінок, плюс двадцять сторінок атласного паперу з кольоровими ілюстраціями; фото з видами Радивилова - мої і журналіста Василя Грицайчука). Потім побачили світ інші мої книги – «#Радивилів у перегуках віків» (краєзнавча, 2014 рік), «Слова» (поетична, 2014; редактор Євген Цимбалюк), «#Володимир_Варфалюк: З людьми і для людей» (біографічно-публіцистична, 2015).
Вихід книги – це завжди приємна подія для її автора, важливий карб на його життєвому і творчому шляху.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У флешмоб потрапляє «Літературно-краєзнавча енциклопедія Рівненщини», яку впорядкував рівненський краєзнавець, письменник і журналіст Іван Пащук (1938 – 2013) (#Рівне, видавництво «Волинські обереги», 2005 рік, 212 сторінок, з ілюстраціями).

Серед книжок, обкладинки яких використані в оформленні енциклопедії, є й моя – про #Радивилів#Іван_Пащук працював над цим виданням майже 30 років, охопивши літературно-краєзнавчі сторінки історії Рівненщини спрадавен. Тут уміщені короткі біографії українських і зарубіжних письменників, літературознавців і окремих дослідників різних національностей, які народилися, проживали, працювали, творили чи перебували в нашому краї.

Ця книжка потрапляє у мій флешмоб тому, що автор присвятив окрему довідку і мені як краєзнавцеві.

У 2016 році, коли І.Пащука вже не було серед живих, його літературно-краєзнавча екнциклопедія потрапила до списку переможців обласного конкурсу «Краща книга Рівненщини». Того ж року в номінації «Краща книга місцевого автора, видана за межами області» виявилася в переможцях моя книга «Радивилів у перегуках віків» (Броди, видавництво «Просвіта», 2014 рік, 260 сторінок).

До речі, поет Іван Пащук був першим упорядником моєї поетичної добірки в пресі і автором передмови до неї (Рівне, газета «Слово правди», 1968 рік).

 

Завершує тижневий флешмоб ще одна моя книжка про #Радивилів (2014 рік, 260 сторінок, плюс кольорові вкладки з видами міста), книжка в добірці вже була згадана. Вступне слово написали міський голова Радивилова Микола Карапетян і тодішній голова Радивилівської районної ради Олександр Пастух, завдяки зусиллям яких і побачило світ це видання.

Вдалося висвітлити чимало важливих сторінок історії міста, однак багато цікавих фактів усе-таки довелося залишити поза увагою – в основному це стосується подій і людей, більш близьких у часі до наших днів. Адже випуск книжок тепер залежить не тільки від письменників, журналістів, краєзнавців, але й від спонсорів. А їхні можливості в нашому маленькому місті відносно невеликі.

Мушу задовольнятися тим, що донести до зацікавлених людей свої записи і віднайдені історичні фото нині можна й цілком безкоштовно – через соціальні інтернет-мережі.

 

 

 Володимир ЯЩУК, м.Радивилів.



Обновлен 02 мар 2019. Создан 01 мар 2019



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником