Володимир ЯЩУК (м. Радивилів). Фотоальбоми і нариси

Зі станції Рудня-Почаївська - на Почаїв

«Иллюстрированный путеводитель по Юго-Западной железной дороге» про Волинь



«Иллюстрированный путеводитель по Юго-Западной железной дороге», випущений приблизно в 1900 році, виставлено на сайті Кіровоградської обласної наукової бібліотеки, але примірник путівника не має на початку 34-х сторінок, отож і не можна встановити точний рік його публікації, хоча поточна інформація подається про кінець ХІХ століття.

У путівнику є розділ «Радзивилівська і Кременецька вітки». Наводимо уривки з цього розділу:

«Від станції Камениці рейкова дорога йде на захід з легким нахилом на південь. На 68 версті від Здолбунова знаходиться станція Рудня-Почаївська, за 14 версти від якої лежить м.Почаїв, яке не являє собою не тільки нічого чудового, але й цікавого і в той же час відоме в Росії і в усьому слов’янському світі, особливо в Галичині, Боснії, Сербії та Болгарії, за розташованою в ньому Почаївській Успенській лаврі…

Від ст. Рудні в Почаїв веде зручна дорога. Тут доречно додати декілька слів про перевізні засоби. На станції Рудні завжди є візники, які беруть за доставку в монастир не більше 1 ½ руб.; візки доволі первіснообщинні, але не можна сказати, щоб дуже незручні. Особи, які бажають здійснити цей переїзд з більшими зручностями, телеграфують про час прибуття в монастир і тоді до приходу поїзда висилається повіз.

Дорога від Рудні пролягає рівною місцевістю, кругом стелиться обширна рівнина, вкрита полями і лугами; часом дорога йде серед лісів. Проїжджого вражає велика кількість лелек, які зовсім не уникають людини: стоїть лелека на своїх довгих ногах біля самої ддороги, мимо проїздить візок, а він не звертає жодної уваги, хіба що поверне голову і байдужим поглядом огляне мандрівника; трапляється, що декілька лелек гуляють по дорозі, наближення екіпажу не примушує їх відійти в сторону, і тільки тоді, коли екіпаж їх наздожене або врізується в їх середину, вони ліниво відлітають на декілька сажнів.

За декілька верст від лаври починається густий монастирський ліс; дорога йде просікою; нарешті показуються вдалині будівлі лаври, розташованої на високій горі…

Почаївська Лавра знаходиться за вісім верст від австрійського кордону; вона стоїть на високій (35 сажнів) кам’янистій горі, при підошві якої з трьох сторін розташоване містечко Почаїв, а з четвертої стелиться зеленою пеленою прекрасний дубовий ліс, що належить лаврі і доставляє прочанам в літній час прохолодну тінь, а для багатьох з них слугує місцем для ночівлі. Ліс цей є залишком того дрімучаго лісу, який свого часу покривав усю Почаївську гору і весь простір… Вхід у лавру відкривається двома воротами, одні з яких називаються «святими»; до них веде прекрасна пряма і широка алея, обсаджена двома рядами пірамідальних тополь. З двох сторін до стін примикають лаврські сади, обведені, також як і сама лавра, кам’яною огорожею».

«Від станції Рудня-Почаївської рейковий шлях продовжує йти на південний захід, перетинаючи горбисту місцевість. На 86 версті від Здолбунова розташована станція Радзивилів, що має значення як прикордонний пункт. Само м. Радзивилів – малоцікавий населений пункт; воно зобов’язане своїм походженням князям Радзивіллам, які, володіючи значними маєтками, мали звичай заснованим ними поселенням давати імена від свого прізвища. Торгові обороти м. Радзивилова обумовлюються розташуванням його на кордоні з Австро-Угорщиною, зосереджуються на відпусканні хліба, вовни, худоби і т. п.; по завезенню – коси, серпи, різні тканини, стеарин, фарби та ін. Далі за станцією Радзивилів за 7 верст від російського кордону, в межах Австро-Угорщини, лежить галицьке місто Броди».

Підготував Володимир Ящук.



Обновлен 02 мар 2019. Создан 02 янв 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником