Володимир ЯЩУК (м. Радивилів). Фотоальбоми і нариси

З історії сіл Радивилівського району

Із книги "Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Составил преподаватель Волынской духовной семинарии Н.И.Теодорович" (том 2, Почаїв, 1889)



Із книги "Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Составил преподаватель Волынской духовной семинарии Н.И.Теодорович" (том 2, Почаїв, 1889):


"833. с.Сестратин при рч. Слонівці, волості Крупецької, від Житомира 300 вер., від Дубна 56 вер., від ближ. залізн. ст. Рудні Почаївської 7 вер., від ближ. пошт. ст. Рудні-Тарнавки 6 вер., від ближ. приходу м.Крупця 8 вер. і с. Срібно 8 вер.
Село Сестратин згадується в акті від 1545 року, - в опису Луцького замку, в числі городень котрого згадується "городня князя Василия Курцевича с имения их Корсова и Сестратина" (Памятник. Т.4, від. 2 с. 90). Ще воно згадується в акті від 28 квітня 1562 року, - в скарзі князя Дмитрія Олександровича Буремського про наїзд пана Михайла Марковича Журавницького на його Сестрятинські землі, грабежі майна і нанесення побоїв його селянам. Ще воно згадується в акті від 4 вересня 1562 року, - в скарзі княгині Марії Буремської на пана Івана Шуста про пограбування худоби у її селян в селі Сестрятин і про подрання бортей (Опись акт. кн. Киев. центр. архива ?2036, с. 13, 30, п. 20, 2). Ще воно згадується в акті від 4 листопада 1564 року, - в заяві пані Федори Свинюської про неявку в строк князя Дмитрія Буремського до введення заповіданими йому паном Михайлом Свинюським частинами сіл: Новосілок, Корсова і Сестрятина і про небажання її з цього часу брати будь-яку участь в управлінні цими маєтками (Там само, ?2035, с. 31, п 1).
Прихід 7 кл. Церква в імя Святит. і чуд. Миколая. Побудована в 1732 році на кошти парафіян. Деревяна, з такою ж дзвіницею. Начинням достатня. На кладовищі є деревяна каплиця. Землі садиб і город. 1 дес. 2103 саж, орних 25 дес. сінок. 10 дес. 945 саж., під небудовним лісом з город. 1 дес. 600 саж. На цю землю є план і віддавний лист. Причт володіє нею спокійно. Від церкви землі на віддалі 5 вер. і менше. Земля піщана й маловрожайна. Причт: священ. 300 руб. и псаломщ 50 руб. Причтов. доми і госп. будівлі досить ветхі і хиляться до руйнування. Село прих. Безодня за 3 вер. Дворів 87, парафіян 853 душі обох статей; римо-католиків 13 д. об. ст., євреїв 16 д. об. ст. Є заводи - смоляний, пивоварний і винокурний. Власник села Янковський. Свящ Адам Лукич Левицький (з 1873 р.) і псалом. Филимон Микол. Гаськевич (з 1870 р.)".


Ситне


"834. с. Ситне-Велике, волості Крупецької, від Житомира 333 вер., від Дубна 36 вер., від ближ. залізн. ст. Рудні Почаївської 6 вер., від ближ пошт. ст. Тарнавки-Рудні 6 вер, від ближ. прих. с. Карпилівки 2 вер., с. Срібно 4 вер., с. Пустоівання 6 вер., м. Крупця 6 вер. и м. Козина 7 вер. Прихід 5 кл.
Церква в імя св. великомуч. Димитрія. Збудована на кошти парафіян, але коли - не відомо. Деревяна, з такою ж дзвіницею, маловмістка. У 1871 р. оновлена. Начинням достатня. Копії метрич. книг зберігаються з 1790 р. На кладовищі є невелика каплиця. Проводи бувають у світлу суботу. Землі садибн., город. і з садом 7 дес. 987 саж., під церк. івинтар 328 саж,, орн. в урочищі Клин 24 дес., в урочищі Ковалівщина 24 дес., в урочищі Рокитник 24 дес, під хутором 3 дес. 388 саж, під чагарниками 2 дес. 2067 саж. і сінок. 3 дес. 496 саж. На цю землю плану нема, а є проект від 28 серпня 1848 р. Причт користується нею спокійно. Від церкви землі - за 1 вер. Для священика і псаломщ. будинки і госп. будівлі міцні, нові й зручні; для просф. дому нема. Причт: 1 свящ 278 руб., псал. 50 руб. і просф. 10 руб Маєток казенний. Церк.-параф. школа існує з 1861 р.; учнів 13 чол. статі.
Села парафії: Мале Ситне, Засів і Адамівка - за 3 вер. Перешкод у сполученні нема. Дворів 132 1/4, парафіян 1079 душ обх статей. Священик Мойсей Стефанович Лапінський (з 1861 р.) і псаломщ. Платон Стефан. Боговський (з 1863 р.) До цього приходу приписана церква в с. Михайлівці за 3 в."


Михайлівка


"835. с. Михайлівка, волості Крупецької.
Село Михайлівка згадується в актах від 26 січня 1765 року, - у відношенні Київського генерал-губернатора до польських прикордонних комісарів з посиланням арештанта, Гната Кліпаровського, і виписки із слідчої справи про його походеньки, причому тут сказано, між іншим, що Гнат Кліпаровський був родом он из деда и отца польской области, Дубенской губернии, села Михайловки (Архив., ч. 3, т. 3, с. 743).
Церква в імя Покрови Пресвят. Богородиці. Збудована на кошти парафіян, але коли - не відомо. Деревяна, з такою дзвіницею. В 1872 р. оновлена. Начинням достатня. Копії метричних книг зберігаються з 1790 року. Проводи бувають у Хомин понеділок. Землі - орн. 10 дес., решту землі - садиб., город. і сінокісної, яка була при цій церкві, прирізана в самостійному Ситненському приході. На цю землю є тільки проект; причт користується нею спокійно. Будівель і госп. будівель для причту нема. Маєток казенний. Дворів 76, параф. 594 душ обох статей. Церква ця приписана до парафії с. Ситно-Великого - за 3 вер."


Пустоіванне


"827. с. Пустоіванне (Пустоиванье) при ставу, волості Крупецької, від Житомира 270 верст, від Дубно 30 вер.,від ближ. залізн. ст. Рудні Почаївської 12 вер., від ближ. пошт. ст. Рудні-Тарнавки 12 вер., від ближ. парафії м.Козина 5 вер., с. Ситно 7 вер., с.Онишковець 8 вер., с.Малих Жабокрик 7 вер., с.Великих Жабокрик 8 вер. і м.Верби 10 вер. Село це отримало свою назву від того, що, як кажуть, воно ніколи не займало обширного простору, а пожежа, що сталася 100 років тому, винищила більшу частину його, і тому вціліла частина села, в порівнянні з колишнім обширним селом, названа Пустим.Іванням, або Пустоіванним. На думку інших, воно назване так для відрізнення від другого співіменного села Івання, яке існує в цьому ж Дубен. повіті (опис його під ?685) і має кращу долю порівняно з описуваним селом. Село Пустоіванне, під іменем Іваня, згадується в актах від 1545 року, - в опису Луцького замку, в числі городень котрого згадується городня Олехна и Михаила Козинских - с Козина и Иваня (Памятники, т. 4 від. 2, стор. 118). Село це має близько 2 верст в окружності і перебуває у володінні графів Амор-Тарнавських. Воно розташоване на обширній рівнині, за 12 в. від великої поштової дороги, що веде з Дубно і Кременця в прикордонне містечко Радзивилів. Нинішня церква села Пустоіванного, побудована в 1775 р. на кошти парафіян при сприянні місцевого власника графа Івана Тарнавського, була колись в унії і знаходилася на місці старої деревян. церкви, про яку не відомо - коли і ким вона збудована. Нинішня церква має 4 12 сажня висоти, 10 аршинів довжини і 8 арш. ширини.
У селі Пустоіванне знаходиться Церква в імя Св. і Чудотворця Миколая. Збудована в 1775 році на кошти парафіян. У 1842 році відремонтована на церковні кошти при допомозі від місцевого власника. У 1876 році прибудована до неї нова дер. дзвіниця, перебудована олтарна частина і притвор, уся церква обшальована, покрита жерстю, всередині і знадвору пофарбована, а також облаштована нова дер. загорожа на кошти парафіян. Церква деревяна. Начинням недостатня. Копії метричних книг зберігаються з 1745 року, а сповідальні відом. з 1800 р. Опис церк. майна складений у 1806 р. Землі - садиб. і город. 5 дес. 785 саж., орн. 42 дес. 298 саж., сінок. 5 дес. 360 саж., усього в безспірному володінні причту 52 дес. 1428 саж. На цю земпю є -ерекція, дана в 1728 році поміщиками графами Франциском і Каєтаном Амор-Тарнавськими, план Дубен. Поземельної Комісії від 1842 р. м. липня і віддавний лист тієї ж комісії. Крім того перебувають у володінні церкви показані на плані і віддавному листі в спірному відводі такі землі: під хутором в урочищі Точок 1440 саж., орн. в урочищі Білозірка 7 дес. 258 саж., під заростями в тому ж урочищі 27 дес. 254 саж., усього 34 дес. 1956 саж. Із цієї кількості землі частина орн. поля в урочищі За Руднею в довжину 60 саж. і в ширину 30 саж. і частина березового небудівельного лісу в урочищі Білозірка в довжину 170 саж. і в ширину 30 саж. зайняті під залізницею Радивилівської вітки; ліс же в цьому урочищі зовсім винищений сусідніми селянами сіл Янівки і Ситно. Всієї землі загалом безспірної і спірної 83 дес. 984 саж Згідно з проектом від 1853 року, деякі дрібні орні шматки, розкидані, приєднані до великих у двох змінах і таким землям складений у 1856 році новий план, що зберігається при церкві. Причт: свящ 300 руб., псаломщ. 50 руб. і просф. 10 руб. Для смвященика на місці того, що згорів 10 грудня 1882 р. збудований у 1884 р. новий дім і зведені деякі господарські будівлі (не вистачає комори, конюшні з заїжджею і погріба) за рахунок місцевого священика при сприянні парафіян. Для псаломщ. дім дуже ветхий і невигідний, збудований парафіянами на місці дому, що згорів 19 серпня 1867 р., госп. споруд нема.. Для просфорні будинку і госп. споруд нема. Дворів: 80 12, параф. 674 душі обох статей; римо-катол. 160 д. о. с., євреїв 40 д. о. с. Священ. Іоан Костягтин. Шумовський (з 1853 року) і псаломщ Іван Матвійович Каспровський (з 1884 р., а на службі з 1840 р.). До цієї парафії приписана з 1843 р. церква в с.Пляшевій за 5 - 9 верст."


Карпилівка


"838. с.Карпилівка, волості Крупецької. Церква в імя Воздвиження Чесного і Животворящ. Хреста Господня. Збудована на кошти парафіян, але коли - не відомо. Деревяна, з такою ж дзвіницею, крита жерстю, міцна. Начинням достатня. Копії метричних книг зберігаються з 1798 р., а сповідальні відомості з 1807 р. Опеис церквоного майна складений у 1806 р. і 1886 р. Проводи бувають у Хомин понеділок. Землі: садиб. з городом 1 десятина 1608 сажнів, орн. 28 д. 1368 с., сінокісної нема. На цю землю є план і документ, даний у 1779 році 23 грудня поміщ. графом Тарнавським і оригіналом, що зберігається в архіві Волинської духов. консисторії; копія з нього є в церк. ризниці. Причт користується землею спокійно. При церкві є ветха деревяна хатина. Дворів: 46 14, парафіян 396 д. обох статей. Церква ця приписана з 1831 року до попередньої парафії с. Срібно за 3 версти. До 1831 р. священнослужителями при цій церкві були: 1) священик Андрій Твердохлібовський - 1738 - 1771 рр.., 2) свящ Федір Новодворський - 1771 - 1781 рр., 3) свящ. Іоан Фіалович - 1781 - 1790 р., 4) свящ. Василь Іванович Яницький - 1790 - 1808 р., 5) свящ. Микола Васильович Яницький - 1808 - 1831 р.."


Крупець


"м. КРУПЕЦЬ при річці Білій Криниці, волості Крупецької, від Житомира - 278 верст, від Дубна - 55 в., від найближчої залізничної станції Рудні - 5 в., при поштовій приймальній станції, від найближчої парафії с. Сестратина - 7 в., Срібне - 4 в. і Михайлівки - 5 в. Містечко це розташоване на рівнині й оточене лісом, воно складається з власне містечка і передмість - Стариків, Гнильчі, Цівинців і села Барани; всі ці місцевості знаходяться в безпосередньому зв"язку з самим містечком і складають одне ціле. Головна поштова дорога, яка перетинає м. Крупець, іде з Радзивилова в Дубно; від неї йдуть вітки в 4 боки - в Сестратин, у Берестечко, в Кременець і Почаїв.
Звідки пішла назва Крупця? Припускають, що містечко це в древності мало невелику площу, оточену з усіх боків сосновим лісом. Можливо, перші поселенці його були лісопромисловцями, які, маючи на меті поліпшити свій добробут, очищаючи від древніх коренів місцевості під ріллю та садиби, влаштовували поблизу своїх жител печі для добування смоли з соснових пнів і сушняку, що нагромадилися; а коли печі ці створили круг біля їхніх жител, то вони й самій місцевості, ними зайнятій, дали назву - Круг-піч або Круг-печей, яка перейшла згодом в устах народу в Крупечеськ, Крупець (як з Лутеськ або Лучеськ - Луцьк, з Корчеськ - Корець).
Як поселення, містечко це дуже давнє. Про нього згадується в акті від 1545 року - в опису Луцького окружного замку, в числі городень якого згадується городня "пани Михайловой Свинюской съ Теслухова и съ Крупца", в тому ж опису, при описуванні великого земського мосту, згадується ще "городня пани Михайловой Свинюской, съ именія ея Крупца" (Пам"ятники, ч. 4, спр. 2, стор. 78, 85 і 118), ще воно згадується в акті від 24 червня 1562 року - в скарзі нареченого луцького владики Марка Жоравницького на опарипеського урядника віленського воєводи Миколая Радзивілла про наїзд на землі крупецького маєтку скаржника і завдання побоїв та пограбувань його селянам (Опис актової книги Київ. центр. архіву, Љ2036, стор. 22 і 25). Звідси видно, що в середині 16 віку Крупець належав спочатку дружині Михайла Свинюського, а потім Марку Жоравницькому. Затим - відомі такі власники м.Крупця: Цетнери - близько 1724 p., Потоцькі - близько 1760 p., Мнішки - близько 1780 p., Ігельстроми - з 1800 р., Любомирські - з 1824 р., Залуські - з 1830 р. і знову Любомирські - до 1840 р. У 1844 році містечко це надійшло, за борги, в казну. Утворена згодом тут фермерська дільниця, з оброчних статей і оброчних земель, була куплена в 1868 році головою Острозького мирового з"їзду Г.Уваровим.
На північний захід від м. Крупця, за селом Баранне, починається казенний ліс, який за 2 версти від цього села перетнутий довгим і досить високим земляним валом, що у простонародді носить назву "градки". Ці градки (від "ограда", "огорожа") були колись величезною військовою спорудою і являли собою загородження від натиску неприятелів. На схід від містечка, на орних полях є курган. У ньому трапляються часто стріли - чисто татарського походження. Це, ймовірно, могила татар, які полягли в частих битвах із місцевими руськими військами.
До 1866 року в м. Крупці існувала стара дерев"яна Св.-Троїцька церква, збудована в 1662 році, як про це свідчив напис над вхідними її дверима: "Врата сия Господня, праведники вънидут въ ня. Сооружися храмъ святыя и неразделимыя Троицы Р. Б. ... (1662)" (Теодорович наводить і древнє, кириличне написання цієї дати). Переказ говорить, що церква ця була збудована козаком Деркачем. Крім того, є полотняна плащаниця, майже сучасниця храму, - з написом: "Сию плащаницю сооружили раби Божии младенци за стараніемъ Тимофея паламара Крупецкаго за отпущеніе греховъ Р.Б. ...(1672) ноембрія дня ...(8)" (число Теодоропич подає лише кирилицею). Церква ця була однокупольна і хрестовидна. Внутрішні стіни і паруси купола були прикрашені різними картинами, на зразок страшного суду і апокаліптичними зображеннями: під цими картинами був напис: "Сия икона сооружи Р. Б. Стефан Козакъ (не прізвище, а звання. - Примітка Теодоровича) и женою Анною своєю за отпущение грехові Р. Б. ...(1676) м. іюля дня ...(27)". Церква ця нині не існує.
Разом із цією церквою колись у Крупці існувала інша православна парафіяльна церква, яка в 1724 році була перетворена на римо-католицький костел, причому пристосована була під костел на кошти крупецького власника - католика Миколая Цетнера. Але цей костел проіснував недовго. У 1770 році він зруйнувався від ветхості. На місці його в тому ж 1770 році побудований був новий дерев"яний на кам"яному фундаменті костел старанням місцевого ксьондза Яна Ольшевського на громадські кошти, в ім"я ("под титулем") непорочного зачаття Пресв. Діви Марії. Через 52 роки цей новий костел був перетворений на цвинтарну каплицю і на місці його в тому ж 1822 році був збудований новий камінний величний костел під тим же "титулом" на кошти тодішнього місцевого власника російського генерала графа Ігельстрома, - за віросповіданням лютеранина, котрому думку побудувати його вселила дружина - графиня Залуська (запекла католичка), за першим чоловіком. Ця дружина його похована в стінах костелу в склепі під головним вівтарем, а сам фундатор Ігельстром похований на костельському цвинтарі поблизу костелу. Оскільки костел цей служив розсадником полонізму й латинства серед місцевого руського православного населення, то, на прохання місцевих парафіян (просьба їхня від 13 березня 1866 p.), він був закритий 17 листопада 1866 року, згідно з розпорядженням головного начальника південно-західного краю генерал-губернатора Безака від 6 вересня 1866 року за Љ 14487, який особисто оглянув костел 24 червня 1866 року, - і затим переданий у відання православного духовенства, яке пристосувало його під православний храм. Освячення цього нового православного храму здійснено було 22 червня 1867 року.
Храм має в довжину 48 аршинів, у ширину - від пономарні до ризниці - 30 арш. і в висоту 50 арш. Він існує донині. (Після цього Теодорович вказав: "Відомості про м. Крупець узяті мною зі статті свящ. Ф. Думицького - "М. Крупецъ Дубен. у." - у Волинських єпархіальних відомостях за 1872 р., ЉЉ 14-17").
При церкві м. Крупця священнослужителями були: 1) ієрей Андрій Гремак, уніат, служив з 1724 року протягом 43 років, походив із місцевих селян, швидко прибрав собі шляхетність, причому видозмінив своє прізвище - спочатку на Громаченко, а потім на Громачевський, як це видно з його підписів на метричних книгах; 2) ієрей - уніат Матфій Жигальський, служив 30 літ, при ньому був коад"ютором Іосиф Пеприцький; 3) ієрей Федір Жигальський, ймовірно - брат або син Матфея, був останнім уніатським священиком у Крупецькій парафії, служив 8 років, утім, не побажавши возз"єднатися з православною церквою, він ще тривалий час священнодійствував, при цьому залишаючись безпарафіяльним уніатським священиком; у 1796 році відбулося возз"єднання крупецьких уніатських парафіян із православною церквою; 4) свящ. Василь Сліота, перший православний священик у цій парафії, служив 1 рік; 5) свящ. Стефан Флоріанський, служив 7 років; 6) свящ. Костянтин Флоріанський, служив 1 рік; 7) свящ. Григорій Антонович, служив 17 років, затим з 1825 по 1831 р. у Крупці не було парафіяльних священиків; 8) свящ. Іоан Думицький, з 1831 р. по 1861 p. і 9) свящ. Фадей Петрович Думицький з 1861 р. по теперішній час - 1890 р. - служить.
В архіві церковному зберігаються: Апостол львівського друку вид. 1574 p., Євангеліє напрестольне, Тріоди кольорові і постні - львівського вид. 1665 р. На дзвіниці є дзвони - відлиті: один у 1623 р., другий у 1650 р., третій у 1703 р., четвертий у 1824 р. і п"ятий без позначення року. Цифри ці зроблені на дзвонах слов"янським шрифтом. У свято Святої Трійці в м. Крупці буває великий ярмарок.
У м. Крупці знаходиться церква в ім"я Святої і Живоначальної Трійці. Утворена в 1866 році з рим. католицького костелу, збудованого в 1822 році генералом графом Ігельстромом. Кам"яна, вмістка; при ній камінна маленька дзвіниця. За начинням посередня. Копії метричних книг зберігаються з 1756 року, а сповід. відом. з 1809 року. Опис церковного майна складено в 1868 р. Прихід 6 кл. Землі садиб. і город. 3 дес. 450 саж., орної 35 дес. 1.512 саж., сінок. луговий 8 дес. 2.334 саж. і зарослої вільховим лісом 3 дес. 1.056 саж. Причт користується землею спокійно. Причт: священ. 300 руб. і псалом. 50 руб. Для свящ. дім і госп. будівлі ветхі. Для псалом. дім новий, а госп. будівл ветхі. Однокл. Народ. училище мін. нар. ос. існує з 1879 року з жалуванням учителеві 300 руб. на рік, а законовчителю 100 руб., учнів - 65. У парафії є: волосне правління і контрольний прикордонний пост із загоновим офіцером. Ярмарок буває в свято св. Тірійці; торгують худобою.
До складу парафії входять передмістя Старики, Гнильча, Біла Криниця і село Бараннє. Церк.-парафіяльн. попечительство існ. з 1872 р. з доходом у 120 руб. на рік. Дворів: 152 1/2, парафіян 1.296 душ.
Парафіяни живуть за 2 версти й менше від церкви. Свящ. Фадей Петров. Думицький (з 1861 року, а на службі з 1856 року) і псалом. Володимир Олександров. Федорович (з 1885 року, а на службі з 1867 року)".

Переклав Володимир ЯЩУК.


Создан 07 окт 2008



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником